English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Тальне
Мисливський палац графа Шувалова (1896-1903). 27 серпня 2006 року. Єдина такого типу споруда в Центральній Україні. Подробиці - пізніше :)

Навіщо сюди їхати?

Центральна башта. Тальне

Бо це єдине місце в Центральній Україні, до якого можна без будь-яких «але» вжити слово «замок». Вже цікаво?

 

Парадокси історії з географією: в 1896-1903 роках в центрі України, посеред англійського парку, для нащадків польської та російської аристократії архітектор-голандець збудував замок в стилі французьського Ренесансу.

 

 

Якщо ви ще й археологію та давні культури любите, то Тальне для вас взагалі обов’язковий пункт програми: коли ще ніяких замків історія не знала і тільки задумувалася, чи потрібні їй в майбутньому фараони, тут, в Тальному, більше як 5 000 років тому жили хлібопашці, які вирощували 15 (!) видів злаків.

 

Бурхливе життя величезного (населенням в сучасне Тальне!) протоміста однієї з перших цивілізацій на планеті з 1971 року досліджують археологи. Знайдені двоповерхові приміщення загальною площею до 1000 кв. м! Трипільскі городища знайдені і в Глибочку, Майданецькому, Веселому Куті, Піщаній, Тальянках.

Де це?

Графіті на стіні цукровні

Карта

Тепер уважно дивіться: бачите відстійники? Спускайтесь очима вздовж залізничної гілки. Квартал, довгий такий, закінчується ставком - це сахзавод (цукроварня). За ним - зелена пляма. Нам туди.

 

Черкаська область, десь в 47 км. на схід від Умані (або 140 км на захід від Черкас). Райцентр на річці Гірський Тикич. На 1998 рік в Тальному проживало 17 100 чоловік (якщо цікаво, в 1897 році жителів було 11 100). Зараз, здається, населення стало на кілька тисяч менше.

Солянка з шляхетних імен

Башта в Тальному.

Тальне вперше згадується в документах під 1664 роком (за іншими даними, під 1609 роком, коли це поселення придбав В.Калиновський), але аж до 1938 року це було звичайне селище серед лісів. Майже століття — 1725-1823 роки — ним володіли магнати Потоцькі  — поміж іншими і Станіслав Щенсний і його дружина Софія (і всі згадали «Софіївку», правда?). Пізніше Тальне обрали як місце для свого маєтку графи Наришкіни.

Хто там невдоволено бурчить «Шувалови»? От вже ж розумні які, намагаються Блеку на помилці зловити. А не вийде: Шувалови, чиї могильні плити з давньоруською в’яззю до сьогодні знаходяться поблизу замку, і справді хазяйнували тут. Але після Наришкіних.

Наришкіни отримали Тальне відразу після Потоцьких, в 1823 році — в якості посагу за Ольгу Потоцьку, яку один з російських аристократів взяв у дружини. За 31 рік поселення знову змінює господаря — місце приглянулося дипломату, військовому і взагалі графу Миколі Шувалову (ну от, дочекалися? Радійте!). Який виявився ще й, як любили казати в радянські часи, міцним господарником: збудував тут цукровню (і тепер працює!), цегельню, бровар, два водяних млини, заснував конезавод, де вирощували арабських та англійських жеребців.

Ми про замок збиралися говорити, чи будемо заводи перечислювати?

Льох біля гуртожитка

Про замок, про замок... Але спочатку поговоримо про парк. <?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

В 1870-х роках на високому правому березі річечки Гірський Тикич граф Петро Шувалов закладає парк. Зараз біля входу до нього стоїть стенд, де сказано, що «Тальнівський парк (406 га) памятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Постанова Ради міністрів № 105 від 29.01.1960р.»

Не знаю, може, 46 років тому парк і справді був шикарним, але зараз це простий собі лісок з залишками старих (?) льохів, двоповерховою кам’яницею (гуртожиток студентів будівельного коледжу), стадіоном колишнього технікуму, стоянкою третього, здається, маршруту місцевих автобусів — і жодних тобі благородних клумб чи виплеканих аристократами екзотів. Ліс і ліс. Дрімучий. Дуби і граби. Подекуди ялини і берези. Це колись центральна частина цього «лісу» мала регулярне планування. Не зараз. Не знаю. Чи можна вірити даним 1980-х років про те, що начебто збереглися одинокі раритети у вигляді спіблястої ялини, туї, сосен Веймутова, кримської та твердої, софори японської та деяких декоративних кущів.

Нарешті!

Але в лісі є замок. Шувалов, певне, непогано знав Францію, інакше чому було вибудовувати собі мисливську садибу в стилі саме гальських замків XVI століття? <?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

Що цікаво: Михайло Відейко, кандидат історичних наук, в своїй статті «Два замки» («Український музей», № 4 (11) стверджує, що парк і замок тут з’явилися ще наприкінці XVIII століття, одночасно з «Софіївкою». Тут теж була своя «скеля кохання», каскад ставків і обов’язковий підземний хід. За версією дослідника, Шувалови на поч. ХХ ст. лише перебудували існуючий мисливський замочок. Правда, ні? Важко сказати. 

 

Замок компактний, але архітектурно досить цікавий: навіть дивно, скільки всього вдалося невідомому (мені) будівничому помістити в цей обмежений об’єм. Замок без башт — інвалід? Маєте цілих три (одна з них напівбашта, з балкончиком, прикрашена шуваловським гербом). Подобається фахверк? Тримайте. Хочете парадний, ренесансно-пишний вхід? Маєте, поруч з шале-фахверковим шматком. Є ліпнина, є романтичні дахи, вкриті черепицею, є флюгер — повний комплект.

Має бути дуже фотогенічним, але не зараз: з усіх боків огороджений парканом (що дуже обмежує амбіції фотографа-аматора), під головним фасадом валяється підйомний кран (ніколи не бачила його таким безпомічним пластуном), вежа в риштуваннях, всередині темно і пусто.

Мовою чотиритомника

Шале.

«Памятники архитектуры и градостроительства УССР» розкажуть, що замок зведено з цегли на бутовому фундаменті і цоколі, стіни вкриті терразитовою штукатуркою. Планування споруди складне, складається з двох частин: південної мешкальної і північної в стилі англійських котеджів. Ця частина мала господарське призначення.<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

Житлова частина має регулярну планово-просторову структуру. Кути головного фасаду закріплені квадратною в плані північною і круглою південною баштами, центральна частина акцентована п’ятигранною баштою, яка над першим ярусом переходить в напівкруглу. Симетрично до неї розташовані сходи головного входу. (Навіть не думайте, що мене пустили всередину. Сторож ходив за Блекою і слідкував, щоби все було як треба — жодні розказні про якісь там сайти на нього не діяли. «Та там вже нічого нема, ніяких меблів!» «А мені б хоч ліпнину б побачити...» Напевно, вирішив, що як не меблі, то я хоч ліпнину вкраду. Відколупаю собі до рюкзака).

 

Центральна частина тильного фасаду виділена двома симетричними прямокутними ризалітами, що виходять на невелику терасу. Архітектурне оформлення споруди мінімалістичне: фасади з ритмічно розташованими прямокутними вікнами завершуються карнізами складного профілю. Декоративні причандали інформують про функціональні вузли замку: головний вхід обламлений вухастим налічником і напівкруглим сандриком з мушлею в тімпані, на центральній башті балкон і ліпний картуш (ну, я вже писала), вхід з протилежного боку оформлений теж фухастим налічником та фронтоном з ліпниною. Балюстрада тераси оформлена в стилі модерн.

Внутрішнє планування мішане: є велика зала по центру, анфілада житлових приміщень в північній частині і ізольована південна частина.

Доля замку

Плита одного з Шувалових

Те, що в Шувалових замок в 1917 р. конфіскували — і так зрозуміло. Але палацу ще пощастило: його не зруйнували, а лише віддали під навчальні заклади. Після війни тут навіть діяв дитячий табір відпочинку. Хоча інтер’єрам таки дісталося. І родинному цвинтарю: ось ці надгробки біля входу — ви ж не думаєте, що кладовище розташовувалося відразу за вікнами вельмож? Плити підібрали і перенесли сюди працівники музею хліборобства, що квартирував в споруді з 1987 р. Видавалася газета «Світовид» (а я колись вважала це слово ідеальною назвою для туристського журналу!), в 1990-1993 роках проводилися міжнародні археологічні конференції, відзначалося сторіччя відкриття трипільскої культури... Директор музею В.Ф.Мицик задумав створити тут музей трипільської культури. Вказівники «Музей трипільської культури – 4 км» зустрінуть вас при в’їзді в Тальне. Але є лише вказівники...<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

 

Можу сказати, що за час, що минув між візитом в Тальне Петра Власенка і моїм, замок сильно сдав. Технікум звідси виселили, попросили і музей хліба, який розташовувався на першому поверсі. Експонати вивезли в Умань, деякі залишилися в редактції тальнівської газети. Реставрація все ніяк не почнеться, через прогалини в даху в замок заглядає сонце і проникають дощові краплі. В 2006 році з бюджету Черкаської області виділили 1 000 000 гривень на реставрацію, яку планують завершити до кінця 2006 року. Станом на 27.08.06 роботи там ще й не починалися...

Станом на липень 2009 року ситуація залишилася та сама.

Як дістатися

Будиночок біля парку. 1903

Ну і про головне: як знайти замок. Припустімо, Ви, як і ми, приїхали в Тальне на автобусі. Автовокзал примикає до головної магістралі міста. По ній їздять місцеві маршрутки – вам потрібна, здається, трійка. Якщо ж вона на перерві (з 12-00 до 14-00), то не варто чалапати в центр — звідти до замку йти хвилин 40, кажуть. За зупинкою звертаєте на першому ж повороті направо, проходите повз місце, де зважують машини з цукровим буряком (привіт Шуваловим!), далі з лівого боку з’являється сама цукровня. А ви прямуєте стежкою попід її огорожу — аж до ставка з монументом Леніну (раритет тільки для нас, в Центральній Україні бовдурів в містах повно). За ставком дорога ділиться на дві дороги, обидві йдуть в гору — потрібна та, що веде праворуч. Далі буде ще одна зупинка на невеличкій площі з магазинчиком, від площі відходить трохи вниз повз білий будинок ще дорога — туди. На шляху зустрінетися ще один ровесник замку: цікавої архітектури будиночок з левами біля входу і цифрою «1903» на фронтоні під крилами різьбленого лебедя. Ну а далі починається парк. Дорога трохи плутана, тому покладайтеся краще не на цей опис, а власну інтуїцію і язик.

 

Ще картинки з Тального:

Віла біля парку, ще один вид.
Віла біля парку, ще один вид.
Після ленінопаду, напевно, його вже нема
Ленін тут вічноживий. Червоний пояс України.
Герб Шувалових на фасаді замку.
Герб Шувалових на замку.
Хрест автентично-селянського вигляду - поруч з могильними плитами Шувалових.
Хрест і плити.
І це теж - замок. Різний він.
Замок в Тальному


"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник