English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Скотарське
Село Скотарське - залізничні ворота Закарпаття. Панорама села, 3 липня 2010 р.
Мурована церква в Скотарському

Карта

Координати: 48°44′13″ пн. ш. 23°16′01″ сх. д.

 

Це якщо ви добираєтесь у Закарпаття автівкою чи автобусом, в вас на вибір кілька шляхів. Залізницею, та ще й зі Львівщини варіантів менше (бо два), але з найбільшою ймовірністю вам дістанеться шлях через Славське-Воловець-Сваляву. І от якраз між Славським і Воловцем, якраз після напису "ВІТАЄМО В ЗАКАРПАТТІ", за довгим тунелем і незрозумілою розвалиною поруч з ним виникне воно - Скотарське. 1 400 жителів, казкові краєвиди, вулички-змії і типово-закарпатський храм: мурований, з бароковим накриттям вежі-дзвіниці, в типовій (на жаль) "шубі".

Звідси, від колії, Скотарське виглядає казкою. Це вже нижче помітите погані дороги, головний український маркер простору. Але зверху - це карпатський, закарпатський рай, зі страшилами снопів, що піднімаються угору по пагорбах (повільно, повільно, ви й не помітите цей рух), з червоними черепичними дахами хаток, з величною панорамою синіх гір попереду.

Залізничний міст в Скотарському. Стара листівка.

 

З назвою все просто - принаймні на перший погляд. Скотарі тут розводили скот. (Ну а що їм тут було ще робити: земля навколо не сама родюча. Картопля-капуста - ще може бути, а щось більш теплолюбиве - вже ні). Але не поспішайте з висновками: Скотарське - це гідронім, і назву селу дав потічок - а от там вже безсумнівно скотарі свій скот напували. І були першопоселенцями в селі.

Документи вперше фіксують назву "Скотарське" (Szkotarszka) під 1607 роком.

Угорці називають Скотарське на свій манер - Kisszolyva. Виразно-слов'янський топонім - як невидимий прикордонний стовп: тут здавна мешкали русини-українці, тут наша земля.

Слов'янський-то слов'янський, але угорці транскрибували цю назву як хотіли протягом кількох століть: 1630 р. - маємо Skatarsky. 1645 рік - Skotarski. 1773 рік - Szkotárszka або Skotarska, нарешті, 1913 рік - зугорщена нова назва, Kisszolyva.

В 1872 р. через Скотарське пройшла залізнична гілка (будували тунелі тоді італійці, що цікаво).  В тому ж році (і теж, кажуть, італійці) почалося і будівництво мурованого храму (храми в Скотарському документам відомі ще з XVII ст. - але все дерев'яні. Скажімо, в 1773 р. акти фіксують простору Михайлівську церкву - вона згоріла у 1860 р.). В 1885 році  церква була освячена: вона й зараз є основною сільською вертикаллю.

В 1895 році, по дорозі з Будапешту на Львів, у Скотарське заїхав Іван Франко.  Жив у місцевого письменника Євгена Фенцика (його донька якраз вчителювала у Скотарському). 

В 1889 р. Скотарське було об'єднане з сусіднім селом Свалявкою.

В 1910 р. в Скотарському проживало 1085 жителів, з них 120 були німцями (звідси така впорядкованість і чіткість панорамних видів на сільські вулички), 80 - угорцями, а 885 чоловік - русинами-українцями. З вірою було так: 23 протестанти, 924 греко-католика і 120 іудеїв - отже, село було майже-містечком, раз сини Ізраіля тут жили й працювали у майстернях.

Панорама Скотарського (стара листівка)

Панорама Скотарського (стара листівка)


Старі листівки теж про залізницю
Мало що змінилося
Панорами Скотарського
Церква в Скотарському
Вони йдуть у гори
Види села Скотарське
Листівки угорських часів (початок ХХ ст.)
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник