Лукавецький жах. 1 березня 2009 р.

Карта

На карті - одно село, насправді їх два. На карті - Луківці, але місцеві жителі хитро посміюються: ЛукАвці це. Он до переїзду Верхні, а далі - Нижні.

І справді не лукавлять. З 2005 р. селу повернена давня назва Лукавці. Тільки сатана та інші лукаві тут ні до чого: старожили запевняють, що назва така пішла від лук, яких навколо села багато.

Село старовинне (відоме з 1428 р.) і довге-довге, тягнеться вздовж траси протягом не одного кілометра. Населення - понад 2 600 чоловік, що солідно. А ще сюди хутори дорахувати, так і все 4 500 чоловік виходить.

Кожна з частин Лукавців має свій дерев'яний (в анамнезі) храм.

Особливо ганебно виглядає церква св. Параскеви з 1898 р. в Верхніх Лукавцях. Тут кошмарно все: і викрашений в гидкий рожево-оранжовий колір зруб нижнього ярусу, і взяті в бляху верхи, і помальована на синє ота капостна бляха, і "позолочені" вершечки маківок. Тобто одного якогось ідіотизму місцевому попу було явно не досить - і зупинитися або на флюоресцентній фарбі, або на блясі панотець не зміг. Ба більше: фотографувати оце посміховисько без "благословіння" заборонено! Та тут без санітарів з корвалолом фотографувати час забороняти, бо навіть здорове серце розірветься від цього криміналу на грунті дерев'яного зодчества.

Церква св. Миколи (1902) в Нижніх Лукавцях дещо монолітніша на вигляд, бо в порівнянні з Параскевською одна лише бляха, без фарби, виглядає майже ошатно і ледь не шляхетно. Хоча хрін за редьку не солодший.