English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Лосинець
Церква св. Димитрія і антикварна дзвіниця в селі Лосинець на Турківщині, 27 квітня 2010 р.
Високогірний Лосинець - живий скансен. Автентика, архаїка - і алілуйя, що так є. :)

Карта

Широта - 49.132, довгота - 23.102

 

...Пазик їхав на Радич, але плутаним якимось маршрутом. Пазик власне вже відходив, таксистів на автовокзалі в Турці не видно було, скривившсь, Мік таки поліз за мною в набитий народом пазик. "А що, народе мій, - спитала я в народа, - є в вашому Радичу якась церква дерев'яна?" "Є, є!", - з усіх сторін відповідав народ.

Я звірилася з картою, намагаючись вгадати маршрут пазика. "А в Ільнику є?" В Ільнику не було (хм, а мусила б), була лише мурована. І тут жінка на сидінні, біля якого я стояла, промовила: "А у нашому Лосинці теж є дерев'яна церква".

До Радича годину трястися, слухаючи матюки бойків з пазиковської гальорки, до Лосинця - півгодини. Зелене від люті обличчя Міка підказало правильний варіант. Заплативши якихось 6 гривень за двох, ми відправились в Лосинець.

 

...Дороги Турківщини - окрема пісня. Жалібна, навіть жалобна. Кажуть, така натура в бойків: хату поставлять - лялечку,а  паркана чи доріжок не зроблять. Так і з трасами. До села ну максимум 10 км, а їхали такі чесні півгодини. В Лосинці понад 700 жителів - і три рази пазик зупинявся. Виходити нам на останній зупинці, там, де автобус розвертається. Церква виблискує жовто-синьою бляхою на горі над зупинкою. Близько-близенько, тільки от злива, що йшла весь ранок, перетворила доріжки і стежки до церкви на монструозне болото.

 

Церква св. Димитрія стоїть на сільському цвинтарі. Типова бойківська святиня - невисока, широка, вся в рюшечках опасань. а куди в горах, де багато опадів, без захисту від води з неба? От і спасалися - закарпатці височенними гострими шпилями (там снігу не втриматися), бойки по цей бік Карпат - багаторівневими опасаннями (на цих похилих штуковинах снігу і воді теж довго не протриматися). Тут інженерні рішення і придумувати не треба було - Природа вже все придумала і на смереках апробувала.

Види з пагорба - на всю околицю. Храм звели в 1890 році (за іншими даними, в 1892 році), а от дзвіниця поруч - значно старіша, з 1725 року. Навіть має статус пам'ятки архітектури національного значення, хоча таблички на фасаді і немає. Проте все ще є ґонт на піддашші, хоча, враховуючи факт, що церкву _ремонтують_, перекриваючи над-лискучою бляхою, він може протриматися недовго. І образ чудової, своєрідної, типово-бойківської пам'ятки буде скапарено.

 

Давайте докладніше про дзвіницю (про неї хоч інформація є :)). Триярусну квадратову двіницю з ялинкових брусів спорудив майстер Стась Яворський (чи не з села Явори був умілець?). Перший ярус споруди рублений, з наскрізним прооходом, має широченне піддашшя. Другий і третія яруси каркасної конструкції, з маленькими квадратовими голосниками (по два з кожного боку).

 

Прикра несподіванка: всі три години їзди бусом до Турки лив дощ, а в Турці виглянуло яскраве, квітневе сонце. Тільки-но ми доїхали до Лосинця - світило сховалося. Тільки но ми застопили першу ж машину на мості, географічній, адміністративній і який хочете ще межі Лосинця - як сонце визирнуло з-за хмар знову. Знущається, бачте. Вредне.

Ну і нехай замість неба було сіре молоко. Я справді рада, що ми прогулялися від церкви і до річки (тут Стрий, і він 27 квітня був досить широченним - в горах все ще тануть сніги, квітень час від часу вихлюпується зливами і дощами). З вікна транспорту не встигнеш розгледіти ще одну цікавинку Лосинця. Ні, я не про звалище старих автобусів і машин праворуч -і  не про захаращений побутовим сміттям струмочок Лосинець ліворуч. Я про хати. Довжелезні, дерев'яні (хоча переважно під шифером), дуже-дуже схожі на гуцульські ґражди бойківські хати. В перші двері зайти - там люди живуть, в другі, ті, що поруч - а там вже худоба. Всі господарські і житлові приміщення під одним дахом. Таких хат навіть тут, вдалині від трас і вай-фаю, малувато лишилося - новіші будинки є типовими, середньозваженими мурованими коробками. Але й ті ґражди, що лишилися (деякі доживають віку, покинуті, деякі все ще мають господарів) перетворюють Лосинець у скансен під відкритим небом.

 

А ще в Лосинці, на східній околиці є Венгловецька тектонічна зона, пам'ятка геології. Але я в тому ну ніц не розбираюся :о).

 

О, і ось вам стара-престара новина:

15.11.2002. ЛЬВІВ. Архієпископ Львівський і Галицький Августин відвідав одну з найвіддаленіших карпатських парафій єпархії

8 листопада архієпископ Львівський і Галицький Августин разом з сонмом духовенства відправив літургію з хресним ходом у Димитріївській церкві у с. Лосинці Турківського району. „Сьогодні добиратися до вашого села було важко, бо довелося долати 140 км засніженої дороги, але я радий, що приїхав сюди. Я дуже втішений тим, що ця одна з найвіддаленіших карпатська парафія Львівської єпархії проводить здорове церковне життя і показує іншим приклад духовної єдності і християнського подвигу в складних умовах. За це особлива подяка вашим обом священикам та церковному старості. Сподіваюся, що ви і надалі в терпінні і смиренні будете духовно зростати і збагачуватися євангельськими чеснотами".
Прес-служба Львівської єпархії



Церква з 1890 р., дзвіниця - з 1725 р.
Головний скарб Лосинця
Панорама Лосинця від церкви
Лосинецький автопарк
Від моста через Стрий - лише опори
Хочете карпатського, справжнього? Тримайте.
Бляха на верхах церкви вимагає ядрьоного фотошопу.
Хоча насправді все було так.
Як назвати бойківський аналог гражди?
Ще така довга хата. І ще.
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник