Я не дуже собі уявляю, як розказати про ТАКЕ. Он, рідну кам'янецьку фортецю й не бралася описувати, обмежилася лише фотогалереями. Тут щось схоже: занадто багато всього: башт, книжок, краси, вражень...
 | Дуже коротко | |
Найвідоміша з кримських фортець зведена генуезцями в 1371-1469 рр. на конусоподібній горі Киз-Куле-Бурун (150 м заввишки, часом її також називають Замковою), яка міліони років тому була кораловим рифом. Гора з південного боку закінчується стрімким урвищем над морем - отже, принаймні звідси вона була неприступною. Та, фактично, з півдня та сходу ворогу теж не приступитися, тож лише північна сторона могла бути використана для штурму твердині.
Судацька фортеця вражає площею в 30 га і мальовничими видами на гори та море, а ще давньою історією: перші укріплення тут звели ще візантійці в VI-VII ст. Лише в 1365 р. Солдайю захопили генуезці, і саме звідси почалася їхня експансія на південний берег Криму. Роботи над зведенням нового форпосту розпочалися на місці давніших укріплень в 1371 р. - і продовжувалися аж до 1469 р. Будматеріали вкрай патріотично-місцеві: сірий вапняк та ракушняк на вапняковому розчині з додаванням битої цегли та керамічних черепків. Будівничі були не менш місцевими, про що свідчать характер кладки і документи. А от за взірець правила європейська фортифікаційна традиція XIV ст. - часів, коли про гвинтівки лише почали здогадуватись, а артилерія була ще в далекому майбутньому.
Фортеця поділяється на дві частини: нижня охороняла від ворогів міщан, верхня ж, Цитадель, була місцем перебування генуезької адміністрації та останнім вузлом оборони в разі захоплення фортеці. Нижня частина фортеці нагадує в плані трикутник і складається з мурів та 14 башт відкритого (абсолютне "ноу-хау" Крима) та закритого типів. Башти переважно триярусні, висотою до 15 м, з них лише одна напівкругла, інші чотирикутні у плані. Товщина стін тут сягає 2 м, висота мурів - 6-8 м. Перед стіною йшов рів - а от це вже якраз для Криму з його скельними грунтами вкрай нехарактерно. Численні башти твердині носять імена генуезьких консулів, про що свідчать їхні назви, вирізблені в камені, та родові герби консулів. А на вершечку гори піднімається Консульський замок. Головна брама замку розташовувалась в середній частині нижньої частини укріплень. З заходу браму фланкувала башта Якобо Торселло, з сходу - башта Бернабо ді Франкі ді Пагано (1414). Над брамою - плита з датою "1389". Збереглися пази, в яких була закріплена решітка, яка піднімалася та опускалася при потребі.
| | |
На північний схід від брами вишукувались вісім башт: Бернабо ді Франкі ді Пагано; Паскуале Джудіче (1392), Безіменна (XIV—XV ст.), Кругла (XIV—XV ст., через те, що різко контрастує з іншими вежами своєю формою, існує гіпотеза про її догенуезьке походження), Лукіні де Фліско Лавамі (1409), Коррадо Чікало (1404), дві зруйновані.
На північний захід маємо такі шість башт: Якобо Торселло, Кутову (XIV—XV ст.), Джованні Маріоне (1388), Гварко Румбальдо (1394), ще одну Безіменну та ще одну зруйновану.
Цитадель складається з вже згаданого Консульського замку (з міцною баштою-донжоном, XIII—XV ст., розташованою над урвищем, з власним арсеналом та цистернами води) та башт Георгія (двоярусна, XIV—XV ст., на першому поверсі ймовірно розміщувалася капелла), Вартової і верхньої Безіменної (XIV—XV ст.).
Легенди свідчать, що турки в 1475 р. були змушені вдатися до хитрощів, щоб заволодіти генуезькою твердинею, що вважалася неприступною: катапультами закидали на фортечний двір трупи, замасковані під тіла померлих від чуми. Паніка, що розпочалася в фортеці, зіграла османам на руку: генуезький консул відплив з міста, а міщани здалися на милість переможцям. Турки ж не пожаліли нікого, вирізавши все населення того ж дня.
Після приєднання до Росії в Судаку квартирувався Кирилівський полк. В радянські часи територія замку оголошена заповідником. З 1968 р. почалися серйозні реставраційні роботи. Зараз Судацька фортеця - екскурсійний об'єкт з шалено дорогими квитками, забороною підніматися до найвищих з башт і досить пустою територією. А колись тут були вулиці з будинками, культовими спорудами, громадськими будівлями тощо. Зараз маємо лише мечеть (дати побудови за різними версіями: 1222 р або 1423 р. Портал датують XVI ст.), руїни храму на консолях, цистерни та склад. Вже за межею замку, поруч з колишнім портом, збереглася ще одна башта: прикрашена трьома геральдичними щитами башта Фредеріко Астагвера (1386, за деякими теоріями, саме тут був штаб помічника коменданту Судака), а також дві церкви (прямокутний в плані зального типу храм Дванадяти Апостолів, XIV-XV ст. - та старовинний храм, який датують ХІІ-XIV ст.).
Головна фішка Судака - те, що його укріплення майже не перебудовувались з часів Середньовіччя.
| Ще фото (28 квітня 2006 р.): | |
| Архівний Судак: | |
| |
Море і фортеця на старих листівках.
|
| |
Листівки 1930-х рр. Картинка-листівка 1961 р.
|
|
