English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Козелець. Собор Різдва Богородиці
Собор Різдва Богородиці в Козельці.

Собор Різдва Богородиці в Козельці. 19 травня 2010 року.



Це напівдорозі з Києва до Чернігова, і якби не об’їздна, то взагалі б було по трасі.

 

В містечку з півдюжини пам’яток архітектури, але туристи їдуть сюди, зрозуміло, заради Собору.

 


 "Нечто такое"...

Щомісячник «Киевская старина», що спеціалізувався на історичній тематиці, в 1898 році писав:

«Для любителя церковной архитектуры и живописи собор в память Успения Богородицы в г. Козельце Черниговской губернии представляет нечто такое, чего, пожалуй, не увидишь в известных в этом отношении петербургских соборах и храмах вообще. (...)

В скором времени собор был построен. Изумленному взору обывателей града Козельца предстало в виде собора такое диво, что все просто ахнули и единогласно решили, что не только в Чернигове, но даже в самом Киеве нет такого собора».

 

І хоча аналогія з Пітером, а не, скажімо, Ніжином чи Сорочинцями, виглядає дещо дивною, зернятко істини в старому журналі знайти можна. Козелецький собор, гігантський білий велет козацького барокко (34 на 34 м), вражає. Мимоволі навіть в чомусь розумієш тих киян, що привозять сюди хрестити дітей — як вже вибрали ярмо релігійності, то хоча б варто підсолодити його естетичним акордом на десерт. Краса — мова універсальна, куди там штучним есперанто. Тут правда гарно. Мав Олексій Розумовський смак — і грошей достатньо (як-не-як, а одружений був з російською імператрицею Єлизаветою Петрівною. Нехай і таємно). В даному випадку це теж дуже важливо.


 Без імператриці не обійшлося.

Можливо, саме Єлизавета свєт-Петрівна й подала ідею своєму коханому зести в Козельці, куди приїхала познайомитися з родичами Розумовського, храм, що був би достойним цариці. Інша версія виникнення церкви розповідає трохи іншу історію: начебто ніде в Пітері імператриця не змогла розмістити замовлений в Італії розкішний і височенний іконостас: ну не було в місті храму потрібної висоти! Не пропадати з високомистецькому італійському замовленню "під мармур"...

От храм і виник, щоправда, на гроші графа-фаворита (за іншими даними - його матері, Розумихи). Посильну допомогу надавав «Дикий піп» Кирило Миколайович Тарловський, скандально-відомий клірик того часу. Знали б отці-основателі, що за двісті років німецькі окупанти влаштують в їх дітищі банальну конюшню...

Він зберігся майже без змін: ну от хіба що паперті, які задумувалися як відкриті, невдовзі після спорудження основного об’єму були виконані у вигляді ротонд-аркад.

Ах як добре, що я побачила його вже відреставрованим-відремонтованим, білосніжним, в сяйві власної привабливості. Реставрація тягнулася довго, з 1986 р., попередня мала місце ще в 1946 р., грошей весь час не вистачало, фото 1980-х років демонструють лише каркас унікального іконостасу. Позбавлений сонму святих він виглядає дивним набором вікон в потойбічне.


 Плутанина з авторством

Кажуть, собор можна помітити вже чи не за десять кілометрів до містечка. Не дивно: Чернігівщина пласка як святковий цвібак. Я, правда, помітила його лише тоді, коли машина Сергія Соболевського зупинилася біля церковної огорожі. Оп-па. Приїхали.

Про собор Рiздва я дізналася зі статті «Собор мого дитинства» авторства Олекси ВащенкоДень», № 109, 18 червня 1999 року). На той час я бачила вже чималий шмат Західної України і Криму, Схід країни залишався ще досить довго terra incognita. Стаття доводила, що там теж є на що глянути.

Саме з матеріалу О. Ващенко я знаю, що при будівництві храму будівничі викладали кількасотметровий дерев’яний настил, по якому возили каміння для височезної споруди.

 

Довго побутувала думка, що козелецьке диво збудував в 1752-1763 рр.  відомий майстер І. Григорович-Барський в співавторстві з А. Квасовим. Часом прізвища архітекторів міняються: будував Квасов, а Григорович-Барський лише прикрашав будівлю ліпленням. Вже згадана на початку тексту «Киевская старина» сватала в автори собору взагалі Растрєллі. Ну правда: якщо вже тут замішана імператриця, то й архітектор має бути імператорський... Хто будував велета насправді, нехай дізнаються історики. Принаймні, вплив Растрєллі тут, в церкві на стику бароко і рококо, очевидний. А ми поки що зайдемо досередини цього хрестового, дев’ятикамерного, п’ятикупольного та двоярусного чуда.

 

Ні-ні. Не сюди, це вхід у нижній храм, там знаходилися (знаходяться?) крипти-усипальні. Нам на верхній ярус церкви. До речі, не забудьте подивитися на пишний декор фасаду. Угу. Мені теж подобається.


 Ви бачили вищий іконостас? Я - ні.

Іконостас в жовтні 2006 року...
і за кілька десятиліть до того. Фото з книги Г. Логвина "Україна і Молдавія".

Якраз служба. Хори, незвично розташовані перед іконостасом, заповнені співцями. Непогані голоси, до речі. Акустика славна тут. При вході — довгий стіл з церковною літературою та фотографіями іконостасу на продаж. Мій фотоапарат не викликає жодного зацікавлення, нікому до нього немає справи. Здається, іконостас магнітом притягує не лише мене, тут всі не можуть відірвати від нього очей.

 

Чотириярусний (чи п’ятиярусний? Це вже як рахувати) іконостас ракетою злітає під купол, доводиться ходити й самій імператрицею, задираючи підборіддя до неба в намаганні його розгледіти. 34 метри — це дуже високо, народ. Яскравий, барочний, виблискуючий позолотою. Багатофігурні композиції, пихаті ангелики на стовбах навіть не дивляться на не менш пихатих ангеликів, які прикрашають колони храму. Конкуренти.

 

До речі, не лише в радянські часи він був у занедбаному стані.


 І наостанок...

«Киевская старина» писала все в тому ж 1898 році:

«Иконостас, кажется, не ремонтировался с самого основания собора, т.е. уже почти 159 лет... Время берет свое — краски и лепные украшения трескаются, часть последних отпадает, позолота сходит. Недалеко то время, когда величественный иконостас и иконы потребуют ремонта».

 

Не слід забувати й про свічу дзвіниці поблизу Успенського собору. Хоч який високий храм, а вона ще вища: 50 м до вершечку хреста. Збудували її, здається, все тіж самі Григорович-Барський та Квасов у 1766-1770 роках, вже коли храм був зведений. Горіла в 1848 році, після чого її двоярусне завершення замінили на купол зі шпилем. Дзвіниця квадратова у плані (10 на 10), чоритиярусна. Перший ярус оформлений рустом, другий — тосканським ордером, третій – іонічним, а четвертий —коринфським. "Всем сестрам по серьгам".

А взагалі, самі переконайтеся, що українське бароко має чим похвалитися.




Нацистська листівка з видом собору в Козельці

Нацистська листівка з видом собору


Собор в Козельці. Мал. дослідника старовини кінця ХІХ ст. Г. Лукомського

Собор в Козельці. Мал. дослідника старовини кінця ХІХ ст. Г. Лукомського


15 жовтня 2006 року. Собор Різдва в Козельці.

15 жовтня 2006 року. Собор Різдва в Козельці.


Kozelets' main attraction is the Cathedral of the Nativity of the Blessed Virgin, built in the mid-18th c in the late Ukrainian Baroque style

головна туристична атракція Козельця


Козелець. Служба в соборі

Служба в соборі


Козелець. Деталь фасаду собору.
Kathedrale in Koselez

Козелець. Деталі фасаду собору.


Неймовірний іконостас козелецького собору
Kozelets. The cathedral's hand-crafted iconostasis  was made in Italy.

Неймовірний іконостас козелецького собору


L'église de la Nativité de la Vierge, Kozelets

Деталь іконостасу

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник