Карта

Широта 49.826, довгота 26.006.

Дерев'яна церква з XVI століття! На волинській Тернопільщині! В глибинці!

Це мало бути чимось неймовірним. Але ліміт чудес для архітектури Лановецького району виявився більш ніж крихітним.  

Від непоганої траси Збараж-Ланівці до Бережанки всього 3 км. Ці 3 км спочатку навіть будуть теж відносно непоганими, а далі ви вже побачите купол храму на пагорбі праворуч - і перестанете слідкувати за дорогою. Купол зникне, потім з'явиться знову, потім перед вами опиняться брама і паркан сільського цвинтаря, а далі вже тільки пішки. (Хоча я занадто автомобілецентрична чомусь. В Бережанку можна потрапити й залізницею: це станція на лінії Тернопіль-Шепетівка). Підйом не такий і смішний: пагорб як для Волині високий, коріння дерев проситься на волю, чіпляючись за ваші ноги, пале листя підступно висковзує з-під взуття.

Сама невелика Бережанка (трохи більше за півтисячу жителів) лишиться десь в стороні, з цвинтаря село і не помітити: пагорб добряче заріс деревами. Село старовинне, і це логічно: хороше місце, зручне і красиве, такі наші давні предки і обирали. Не дарма на околиці Бережанки археологи знайшли поселення та могильник черняхівської культури. А от яким чином сюди в ІІ ст. забралися римляни - важко зрозуміти (та скарб римських монет того часу теж було знайдено в селі). В літописах село фігурує, починаючи з 1463 р. До села останніми роками приєднано хутір Доманинку, поселення в межиріччі Піскарки і Свинорийки, ще більш старовинне, аніж Бережанка. 

Саме на Доманинку в 1615 р. напали татари. А з 1699 р. Бережанка з навколишніми селами належали гетьману Івану Виговському. На початку XVIII ст. в центрі Доманинки з'явився палац нащадків гетьмана, була збудована й нео-готична каплиця-усипальня. Шкода, та ці пам'ятки не збереглися - каплицю розібрали в 1941 р. Лишилися тільки залишки садибного парку (зараз парк знаходиться поблизу місцевої школи, зведеної в 1930-ті рр.). В доманинківському палаці у листопаді 1781 року гостював в свого друга Ю.Радзимінського останній польський король Станіслав Август Понятовський. До цього часу селяни пам'ятають і переказують байки минулого життя: колись в панському парку по неділях збирався шляхетський бомонд, навіть заможні селяни влаштовували там променади. Кажуть, навіть зі Львова гості приїжджали.

Наскільки храм на пагорбі може вважатися представником XVI століття, краще й не думати. Зрозуміло, що з того часу він неодноразово перебудовувався (не здивуюся, якщо до фундаментів). Часом зустрічаються дані, що ця тризрубна волинська церква походить з кінця XVII - почтаку XVIII ст. Це значно більше схоже на правду. Поблизу церкви збереглася не лише скромна дерев'яна каркасна дзвіниця, а й кілька напіввролих у землю кам'яних хрестів з написами.

Мені виразно не пощастило: ще за кілька місяців до листопада-2009 можна було побачити храм, скапарений сучасними ремонтами трохи менше. А так... Бляха, риштування, над-яскраві кольори на хресті поруч. Автентики - нуль.

Інший храм села (на колишньому хуторі Доманинка) походить з 1875 р. Поблизу Бережанки розташоване заповідне урочище КаленИкові гори. Тут на площі в 18 га збереглися фрагменти степової рослинності. В урочищі зростають гадючник шестипелюстковий, цмин пісковий та інші рослини.